Якщо 1 квітня сусід скаже, що у вас спина в крейді, можете у відповідь повідомити про фарбу на його носі. А коли цього дня на телеекрані з’явиться Віктор Янукович, буде не до жартів. Ймовірне президентське повідомлення в День сміху про дочасний розпуск парламенту – не з першоквітневих жартів, а з... конституційних норм. Основний Закон пише чітко: однією із трьох підстав дострокового припинення повноважень Верховної Ради й оголошення «в період шістдесяти днів» перевиборів є нездатність депутатів упродовж 30-ти днів утворити коаліцію з парламентських фракцій, сформованих за результатами виборів, яка має налічувати більшість парламентаріїв від конституційного складу парламенту.

Про припинення діяльності коаліції Володимир Литвин оголосив 2 березня. Березень має 31 день, себто до 1 квітня спікер мусить оголосити й  про утворення нової коаліції. Бо інакше в День сміху Президент України матиме право зробити своє «оголошення». Зовсім несмішне для багатьох народних обранців. Нікого не ображаю, але, перепрошую, з кінчика язика впало: День сміху може підтвердити свою народну назву – день дурнів. Кого до них буде записано, зможемо в такому разі довідатися саме 30 травня, через 60 днів від 1 квітня.

Перенести всі ці дати спроможний лише суд, до якого пообіцяли звернутися Роман Зварич і Микола Катеринчук, аби призупинити, а, у найліпшому для них разі, визнати незаконним оголошення Литвина. Можливо, «залізобетонних» позивачів більше непокоїть саме ця обставина, аніж відданість коаліції «національного розвитку, стабільності та порядку». Назва ж яка, виявляється, в неї була! Поки можна сміятися, робіть це. Бо офіційне ім’я коаліції – ще смішніше, ніж буденне – демократична. Дискусія, як бачимо, стосується того, чи була коаліція взагалі «де-факто» і «де-юре». Але ніхто й не намагається сперечатися про те, чи відповідала її політика назві. Бо ще смішніше стане. До сліз.

Справедливі аналітики стверджують: юридично вона була, згідно з Конституцією, бо новий, уточнюючий закон про регламент ВР, як і всі інші, зворотної сили не має. А фактично, тобто на табло при голосуваннях, її не було. З цим варто було щось робити. Шукати щоразу додаткові голоси за межами коаліції для «підтанцьовки» – нецивілізовано, а часто й незаконно, корупційно.

Проте так, як це зробив Литвин, теж негідно. Але знаково. 16 грудня 2008 року саме Литвин з однопартійцями врятували цю коаліцію, коли екс-бютівець Рибаков і «єдиноцентристи» з «НУ-НС» написали заяви про вихід із неї. За це «нашоукраїнці» і бютівці «зсадили» зі спікерського крісла Яценюка й посадили туди Литвина.

Ще коли голова Верховної Ради вдало провів з регіоналами голосування за «сирий» Закон «Про зміни до закону про вибори Президента…», а литвинівці підтримали відставку Луценка, одне з видань написало, що «Литвин відМОРОЗився». Як наврочило. У понеділок, коли Янукович був у Брюсселі, голова парламенту виправдовувався, що не хоче ставати «могильщиком» коаліції. Але в середу, не моргнувши оком, заявив: я її породив, я її й уб’ю. Коли Януковича у вівторок чекали у ВР, регіонал Хара проговорився, що в понеділок увечері, повернувшись із Брюсселя, Віктор Федорович зустрічався з Володимиром Михайловичем. Ця інформація пояснювала все, що у вівторок «читалося між рядками» поведінки й виступів спікера. Литвин не прийшов на засідання ради коаліції, плодом якої, як спікер, є.

Здається, після Брюсселя Янукович зустрічався не тільки з Литвином. Судіть самі. Лідер фракції «НУ-НС» Микола Мартиненко в понеділок заявляв, що його однодумці готові залишитися в коаліції, якщо Тимошенко піде у відставку, а бютівці погодяться на прем’єра від «Нашої України». Іван Кириленко одразу відповів: будь ласка, БЮТ проголосує за таку кандидатуру, якщо сама «НУ-НС» зробить те саме. Іван Кириленко казав серйозно, бо БЮТ давно вже хоче збутися влади в умовах економічної скрути та відсутності всього того, що «числиться» в назві коаліції. Однак, збутися красиво… Але, водночас, Кириленко знав, що очікує нереального, адже «НУ-НС» нині в такому стані, що навіть за свого ставленика не зможе забезпечити 100 відсотків голосів фракції. Бо в неї вже зараз – чотири «прем’єри», включаючи й Тимошенко (а ще – Ющенко, Яценюк і Єхануров)... Це ще раз було продемонстровано в понеділок увечері на засіданні фракції, яке... не відбулося просто через відсутність... кворуму. Промовистим є й те, що один із претендентів на прем’єрство через це, певно, відразу ж пішов із того сватання. Але ж прийшов! Зі сподіванням? У вівторок вранці слово бере Сергій Соболєв. І каже: «Заява фракції БЮТ...» Суть така: ставте на голосування питання про відставку уряду і не мучте нас, покажіть, хто ж має більшість. Підтекст – інший: це голосування мало передувати заяві Литвина, щоб завчасно перекреслити її. Бо припинення діяльності коаліції в понеділок розв’язувало руки на середу, тобто при голосуванні за недовіру уряду, тим її членам, хто ще не міг для себе знайти остаточної відповіді на цю задачу. Далі слово бере Анатолій Кінах: «Заява фракції ПР...» Суть така: хочемо знати, є чи немає коаліція, робіть оголошення і не мучте країну. Підтекст: регіонали знали, що підписів коаліціянтів немає, і що Литвин-таки зробить оголошення, але його треба «підігнати», зробити ніби вимушеним той крок. І нарешті до трибуни підходить Мартиненко. Зі зрозумілих причин він не каже: «Заява фракції...» Бо такої не ухвалено. Але текст виступу, начебто від себе, виглядає підготовленим, схожим на заяву. Він не каже, як регіонали з комуністами, мовляв, уряд нездатний, коаліція неспроможна, криза... Себе і своїх міністрів лідер «НУ-НС» не критикував. Аргумент був «патріотичнішим» і «демократичнішим»: не дати ПР можливості сконцентрувати владу в одних руках! Яким чином? Прем’єрством котрогось із «нашоукраїнців». Заради цього – й наступний сигнал, дуже «задипломатизований», але вже, схоже, озвучений як постфактум: «Залишаємо за собою право проводити консультації щодо формування коаліції з іншими фракціями». Мартиненко дещо злукавив, що «БЮТ категорично не погоджується поступатися посадою прем’єра». Щодо «інших фракцій» – теж маленька «обмовка» для народу. Інші фракції – це ПР. Адже, якщо з БЮТ консультації не склалися, Блок Литвина тоді ще був у коаліції, а з комуністами «нашоукраїнцям» немає про що консультуватися, то хто залишається «іншими»?

Але найсмішнішим у Мартиненка було таке: «Наша фракція готова брати на себе відповідальність за економічні реформи». Уже брала за «розвиток, стабільність і порядок»... А ще смішно звучали запитання моїх юних колег до «нашоукраїнців» про те, чи станеться після цього в «НУ-НС» розкол? Куди там уже далі «колотися». Як і хто там уже здатний брати відповідальність на себе. Тим більше – за реформи! Свої «лави» реформували б.

«Нунсівці», до речі, почали готуватися до умовного «1 квітня», хоч коли б воно для них настало. Хто розмовами про нову партію на старих уламках і під проводом нового «прем’єра» (і не лише розмовами, бо вже й головного організатора цієї роботи визначено – Анатолія Матвієнкка), п’ятеро достойників, як розповів Давид Жванія, уклали напівтаємні угоди з Тимошенко про наступне балотування в парламент за списком БЮТ, шестеро «єдиноцентристів», подейкують, такі ж «папери» мають з гарантією ПР...

Яка доля литвинівців, менш відомо. Вони не показують пальцями одне на одного. Але-таки кудись ідуть за своїм поводирем. Може, й їм дали гарантії. Партія регіонів, приміром, усіх колишніх «зрадників» із БЮТ і «Нашої України» записали до свої списків, хоча здебільшого на непрохідні місця. Чи візьмуть Литвина? А він – же їхній! Більше того, вперше Партія регіонів потрапила до Верховної Ради саме на чолі з Литвином у прокучмівському блоці «За ЄдУ». Утім, нині й регіоналам у своїй партії тісно. У кулуарах все частіше перешіптуються, що Литвин може опинитися там, де Мороз. Подейкують, що йому пропонують не так гарантії, як свідчення Пукача. А тим часом окремі оглядачі кажуть, що вже є інший Пукач. Лозинський. Для Тимошенко. Пан Медведько, як відомо, ще до другого туру виборів попередив Луценка, щоб без судового підтвердження по телевізору багато не говорив про фальсифікації на виборах. Медведька про це попросив Борис Колесников. А ще Генпрокурор ходив до Лаври, коли там московський Патріарх освячував нового українського Президента. У цьому контексті, до речі, не видається дивним обвинувачення, висунуте позавчора Лозинському, «нанесення тяжких тілесних ушкоджень»... на місці дев’ятьох вогнепальних поранень загиблого.

Є думки, що нова більшість Партії регіонів потрібна лише для відставки Тимошенко і розподілу портфелів. А там – хоч потоп... для «НУ-НС» і Блоку Литвина. Чи - «день сміху», якщо не сказати по-народному. Ярослав Сухий – теж про це: «Найближчим часом відбудеться розпуск Верховної Ради. Коаліції не буде. Варіантів не бачу. Мені виборці із Запоріжжя не давали права об'єднуватися із «нациками». У мене можуть бути проблеми на окрузі з «пацанами».