Новини
2008.09.29
Про позицію Конфедерації Вільних профспілок України щодо проекту нового Трудового кодексу України
З’їзд Конфедерації Вільних профспілок України, який відбувся 12 вересня 2008 року, підтвердив позицію КВПУ, що запропонований народними депутатами В.Г.Харою, О.М.Стояном та Я.М.Сухим проект нового Трудового кодексу України (зокрема, в редакції, підготованій наразі до винесення на друге читання у Верховній Раді України) лишається неприйнятним для КВПУ як захисниці інтересів найманих працівників.
В інтересах тудового народу України КВПУ рішуче вимагає внесення до нього зокрема наступних змін:
1. КВПУ вимагає включення до “Основних засади правового регулювання трудових відносин”, передбачених статтею 3 проекту Трудового кодексу України, принципу РІВНОСТІ СТОРІН ТРУДОВИХ ВІДНОСИН.
В зв’язку з цим пропонуємо доповнити зазначену статтю уступом:
“рівність сторін трудових відносин”.
2. КВПУ наполягає на виключно ПИСЬМОВІЙ формі трудових договорів, що є одним з наріжних каменів для ЛЕГАЛІЗАЦІЇ трудових відносин на Україні та необхідною ПЕРЕДУМОВОЮ ефективного захисту прав найманих працівників.
Виключно письмова форма трудових договорів має бути чітко відображена, зокрема, у статтях 39 та 41 Трудового кодексу.
Укладення трудового договору “шляхом видання нормативного акту роботодавця”, як це зараз передбачається частиною 3 ст. 41 проекту Трудового кодексу, вважаємо категорично неприйнятним.
3. КВПУ вважає, що принцип обов’язковості трудових договорів вимагає значно чіткішого закріплення у Трудовому кодексі, ніж це має місце в пропонованому зараз проекті.
В зв’язку з цим частину 1 статті 39 вимагаємо доповнити прямою нормою: “Умови трудового договору є обов’язковими для сторін.”
4. КВПУ виступає проти передбаченої статтею 83 проекту ТКУ можливості роботодавця в односторонньому порядку змінювати істотні умови праці найманого працівника, не вносячи при цьому змін до трудового договору.
В зв’язку з цим пропонуємо статтю 83 проекту із Кодексу виключити.
5. КВПУ вважає вцілому неприйнятною ідеологію глави 2 першої книги проекту ТКУ, яка присвячена правовим формам регулювання трудових відносин в Україні. Так, автори пропонують сформулювати назву цієї глави як “Нормативно-правові та інші акти, що регулюють трудові відносини”.
Таким чином, крім давно устійнених у правовому полі України понять “нормативно-правовий акт” і “акт законодавства”, в систему форм трудового права необґрунтовано вводяться абсолютно нові й, до того ж, нечітко визначені поняття: “акти нормативно-технічного характеру” та, що найбільш неприйнятно, “нормативні акти роботодавця”.
Стосовно “актів нормативно-технічного характеру” (до яких, зокрема, віднесено тарифно-кваліфікаційні довідники, державні стандарти тощо) КВПУ наполягає на тому, щоб включити їх до переліку нормативно-правових актів трудового права, що повністю відповідатиме їхній природі як санкціонованих державою ОБОВ’ЯЗКОВИХ норм. На нашу переконаність, відокремлення “актів нормативно-технічного характеру” від “нормативних актів” та віднесення їх у проекті Кодексу до незрозумілої категорії “інших актів” здійснене з метою фактичного скасування відповідальності роботодавців за їхнє дотримання, що на практиці призведе до їхнього тотального ігнорування.
6. КВПУ категорично виступає проти введення у правове поле України не існуючого зараз поняття “нормативного акту роботодавця”, під яким розуміються обов’язкові норми ТРУДОВОГО ПРАВА, котрі роботодавець видаватиме в ОДНОСТОРОННЬОМУ порідку, без погодження з працівником, який є стороною даних відносин, що брутально порушить базовий юридичний принцип рівноправності сторін трудових відносин. На нашу переконаність, трудові відносини в демократичній країні можуть регулюватися виключно НОРМАТИВНИМИ АКТАМИ, які видає держава, та індивідуальними й колективними актами ДОГОВІРНОЇ природи, що укладаються за взаємною згодою сторін.
В зв’язку з цим КВПУ вимагає частину 3 статті 11 проекту Трудового кодексу України вилучити, а словосполучення “нормативні акти роботодавця” (у відповідних відмінках) видалити з усіх пунктів проекту Трудового кодексу України.
7. КВПУ вимагає чіткого закріплення у Кодексі статусу Генеральної, галузевих та регіональних колективних угод, однією зі сторін яких виступає ДЕРЖАВА, як особливої форми НОРМАТИВНИХ АКТІВ, що тягне за собою загальну обов’язковість їхніх положень. Зазначене повністю відповідатиме ПУБЛІЧНО-ПРАВОВІЙ природі цих угод.
8. КВПУ виступає категорично проти запропонованого проектом Кодексу перетворення колективних договорів та угод на по-суті необов’язкові шляхом знищення поняття ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ за їхнє виконання.
В зв’язку з цим статтю 362 проекту Трудового кодексу України вимагаємо доповнити частиною 4 наступного змісту:
“Порушення чи невиконання зобов’язань за колективним договором, угодою тягне за собою відповідальність посадових осіб, на яких покладене забезпечення їхнього виконання, передбачену законодавством. На вимогу професійної спілки, яка діє на підприємстві, в установі, організації, роботодавець зобов'язаний вжити до керівника, з вини якого порушуються чи не виконуються зобов’язання з колективного договору (угоди), відповідних заходів дисциплінарної відповідальності аж до звільнення із займаної посади.”
9. КВПУ наполягає на регулярності ведення колективних переговорів на усіх рівнях.
В зв’язку з цим Статтю 346 проекту Трудового кодексу України пропонується доповнити частиною 3 наступного змісту:
“3. Колективні договори, угоди підлягають перегляду шляхом колективних переговорів не рідше, ніж раз на два роки. У разі, коли в зазначений строк сторонами не досягнуто згоди щодо укладення нового або внесення змін до існуючого колективного договору (угоди), попередній колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний договір, угоду.”
Частину 3 зазначеної статті вважати, в зв’язку з цим, частиною 4.
10. З метою гарантування при веденні колективних переговорів прав меншості у спільному представницькому органі та запобігання створенню “профспілкової монополії” КВПУ вимагає частину 2 статті 349 проекту Трудового кодексу України доповнити реченням:
“Кожна із професійних спілок, організацій професійних спілок, які беруть участь у спільному представницькому органі, має право до включення до складу робочої комісії не менше, ніж двох своїх представників.”
11. КВПУ наполягає на віднесенні до “основних прав працівника” (ст. 21 першої книги проекту Кодексу) права на оплату виконаної роботи у розмірі, не нижчому від визначеної КОЛЕКТИВНИМ ДОГОВОРОМ (угодою) ТАРИФНОЇ СТАВКИ (посадового окладу) за роботу відповідного змісту і кваліфікації.
В зв’язку з цим пропонується відповідний пункт ст. 21 сформулювати як “право на справедливу оплату виконаної роботи, не нижчу від встановленої законом мінімальної заробітної плати та визначеної колективним договором (угодою) тарифної ставки (посадового окладу) за роботу відповідного змісту і кваліфікації, та своєчасну її виплату в повному розмірі”.
12. КВПУ вважає, що гарантії прав профспілок, як представників інтересів трудящих, мають бути невід’ємною частиною Трудового кодексу.
В зв’язку з цим пропонуємо:
- статтю 2 проекту Трудового кодексу України, в якій дається перелік питань, що підлягають регулюванню ТКУ, доповнити уступом:
“гарантій діяльності професійних спілок щодо захисту трудових та соціально-економічних прав працівників”;
- шосту книгу проекту Трудового кодексу України доповнити главою 4, що подається в додатку.
13. КВПУ вважає неприйнятним формулювання другого абзацу частини 3 статті 122 проекту Трудового кодексу України щодо порядку погодження з виборним органом профспілкової організації розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця, запропоновану авторами в редакції: “Неотримання роботодавцем у зазначені строки рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або отримання невмотивованого рішення в разі відмови в погодженні звільнення дає право роботодавцеві звільнити працівника за відсутності такого рішення”.
Аналіз практики застосування відповідних положень чинного КЗпП чітко свідчить, що за такого формулювання роботодавці легко обходитимуть цю норму шляхом ухиляння, в різні способи, від фактичного отримання несприятливого для них рішення профспілкового органу, або від документальної фіксації факту його отримання.
В зв’язку з цим пропонується теперішній другий абзац частини 3 статті 122 з проекту Трудового кодексу України вилучити.
14. КВПУ вважає неприйнятним перекладення “судового тягаря” у разі звільнення працівника з ініціативи роботодавця без згоди відповідної профспілкової організації з роботодавця на працівника чи профспілку, що пропонується у частині 6 статті 122 проекту Трудового кодексу.
В зв’язку з цим пропонується частину 6 статті 122 з проекту Трудового кодексу України вилучити.
15. КВПУ наполягає на включенні до Кодексу положення, яке слугувало б гарантією проти змушування роботодавцями працівників до переходу на т. зв. “гнучкий робочий час”.
В зв’язку з цим, Статтю 145 проекту Трудового кодексу України пропонуємо доповнити частиною 2 наступного змісту:
“2. Гнучкий режим робочого часу застосовується як виняток. Забороняється примушувати працівників до переведення на гнучкий режиму робочого часу. Введення гнучкого режиму робочого часу повинно відбуватися за попереднім погодженням з профспілкою, до якої входить працівник.”
16. КВПУ виступає проти передбаченого статтею 139 проекту ТКУ продовження тривалості щоденної роботи до 10 годин та вимагає вилучити дане положення з проекту Кодексу, як таке, що на практиці вестиме до виняткового посилення експлуатації трудящих.
17. КВПУ заперечує проти розширення матеріальної відповідальності працівників, передбаченої параграфом 2 глави 1 восьмої книги проекту Трудового кодексу.
Зокрема КВПУ категорично виступає проти передбаченої статтею 412 (ст. 409 проекту, підготованого до другого читання) “колективної матеріальної відповідальності” працівників, як такої, що прямо суперечить Конституції України.
В зв’язку з цим вимагаємо приведення параграфу 2 глави 1 восьмої книги проекту Трудового кодексу у відповідність до законодавства, що діє на теперішній час.
18. КВПУ категорично наполягає на обов’язковому проведенні, перед застосуванням до найманих працівників дисциплінарних покарань, відповідних службових розслідувань.
В зв’язку з цим пропонується другий абзац частини 1 статті 406 проекту Трудового кодексу України (ст. 403 в редакції, підготованій до другого читання) викласти в редакції:
“Застосуванню дисциплінарного стягнення має передувати службове розслідування, яке проводиться в порядку, встановленому законом або правилами внутрішнього розпорядку, з обов’язковою участю представників професійної спілки, членом якої є працівник, а у разі, якщо працівник не є членом профспілки, що діє на даному підприємстві (в установі, організації) – іншого вільно обраного ним представника.”
Закликаємо інші профспілки, профоб’єднання та всіх трудящих України до солідарності з членами КВПУ в боротьбі за перелічені вище вимоги, спрямовані на захист прав та життєвих інтересів найманих працівників.
Голова КВПУ Михайло Волинець
|
